DarkStar World

Дискотека в голові...

Thu, 17 Dec 2009 04:35:39 GMT

Думки літають,плутаються в моїй голові,зацепляються за павутину,де весело тусуються кольорові Павуки. Під звуки Джо Коккера танцюють стриптиз мозкові таракани,піднімають ніжку одну за одною,як на канкані. Під електро тикають пальцями туди сюди і ритмічно водять попкою малі худі зайчики в окулярах Дольче Габбана."Да,дєтка,я здєсь звізда!"...наївні... Під звуки ню рейву,Yeah Yeah Yeahs і всякої тої аля ретро-попси тащаться маленькі балонки з начьосаним хаєром ,ачьочкамі аля "бабушка уже і так умєрает,нах єй єті стариє ачькі?!",а раніше вони мотиляли патлами на емо-скрімо концертах і тащілись від бі-мальчіків,яким пофіг давно стало на них через свою популярність,вони починають страдати фігньою і шукати "нових вражень",переступають заборону і відчуття сорому,бо "дєвкі всі стєрви" ...худі облягаючі брючькі на таксах чоловічої статі і обов'язково кофта в ромбік або полосочку с варатнічьком,щоб стояв...бувають в молодості часто пижжені ,бо хотіли стати бі і нравітся дєФФачькам,а тепер можуть бути стільними і в ретро стилі і ніхто не пристає...навпаки навіть стають друзями з тими людьми,які їх пиздили.Наприклад хулігани,ультраса,які не знають,що їм слухати,щоб і від биків відрізнятись,але і шоб нєфарам нє падражать... На ритнічному рнб крутять попою 2 вида мозкових кіз: ---перші : "Я здєсь каралєва рнб і хіп-хопа,вертяться у всєх сіські і попа"Так вишивають африкансько-американську ковирялочку,що аж очі липнуть до їх м'яких частин і слюні течуть,як в голодної собаки ,яка побачила свіже м'ясо...

---другі: " Я канєшно не каралєва,зато тож така собі нє лєва"П'яні козочки не попадають в такт,ні в ритм і взагалі, слон не то шо на вухо наступив їм,а ше жопою на хребет і лице...чомусь..О_о Про таких кажуть:"С водкой пойдьот!"... Ці різновидності мозкових коз час від часу бігають ще в техно,транс і елєктро танс-поли,бо там принцип той самий,головне не забувати про "попу і сіськи"... Всеодно рано чи пізно хтось на них подивиться,підійде і може на халяву коктель поставить *___* Люблю ,коли ти береш "рожеві окуляри",сідаєш збоку і спостерігаєш за оточуючим дійством,стільки можно всього розказати про "мозкові клітини".Вони ,як книжки,які я люблю читати ;-) О!..Романтична пісня з дупороздираючим мужиком,який старається і співати,і на гітарі грати ,і ще й робити вигляд побитої собаки,якій стали на яйця...(вибачте за мою пошлість,фу фу фу=)Парочки прям розчинились в повільному танці кохання.Хтось цілується,хтось старається грати на публіку,а хтось собі просто накурився і гонить=) Все,нафік мєдляк,тошнить від вашої романтики,ідем в інший зал! Ааааа,Леді Кака,така крута і негарна водночас!!=) Таке враження,що її зробили від кінчиків пальців на ногах до кінчиків волосся на голові. Справжні продюсери,багаті безсовісні бізнесмени,яких мало хто знає дають бєшені гроші,щоб ця блондинка принесла їм в 2 рази більше,натомість вона має свій хліб і обіцяну славу і неволю водночас. Вона розуміла,що без них,вона ніхто,адже ніхто не звертає на її середину,те,що вона теж особлива і дійсно старається,всі говорять тільки про те,що вона штучна і якби не продюсери,то вона взагалі нах не треба була б.Правда...А як зараз по -іншому?Сам ніколи не проб'єшся,завжди знайдуться люди,які стають тобі на п'ятки. Треба бути не те ,що кращим,треба бути ЄДИНИМ у своєму роді,або хоча б задати нову моду,стати її початком і зробити масове зомбування ,муніпуляція стадом,яке хоче щастя і розваг,яка відчуває на тонкому психологічному рівні ,що видає їй музикант.Ейфорія,почуття щастя,нірвани і польоту в космос,до зірок і до глибин океану і назад до буденного піску.Музикант творить людину,дає їй крила і свободу вибору.Адже тільки творчі люди розуміють,що таке справжня свобода і польот фантазій... В моїй голові грає транс,музика Сонця і моря.Чомусь саме транс в мене асоціюється з піском,пляжем,Сонце сідає в воду,з'являються перші зірки і на берегу лунає ATB ,запрошує у свій політ,у свій night-time... Хочеться літати,кохати і відчувати теплий пісок під ногами,а потім приємне нічне море,таємниче,тихе і містичне...І обов'язково шампанське на берегу нічного моря... Є треки,які будуть вічно ... Вони написані геніями,які в той час дійсно переживали переломні повороти Долі і саме цей шанс був даний їм,як один раз від Вищого Розуму.Часто ці треки написані під дією наркотиків,яка заставляє краще чути,бачити,сприймати ,відчувати...Найкраще виходить,коли ти не штучно і не наіграно,природньо і щиро пишеш те,про що думав кожен день.Воно мучило тебе і ось нарешті ти осмілився і зробив цей складний крок...Чи оцінять його інші?Чи буде він популярний?Чи принесе мені це славу? І тут...Ти написав шедевр,люди плачуть під твою музику,закохуються в тебе через високі ноти,тягнуть руки і просять не зупинятись...Ти БОГ!...капєц... Ваааааййй,ідем до однієї з моїх улюблених куточків мозкової Дискотеки--рагга-джангл,днб,даб,нейро-фанк,брейк-біт--кімнати... Тут я в своїй тарілці,як риба у воді.Улюблені ритми,які напротивагу техно,ніколи не схарюють.Вічно пригучий стан,як "собачька на бардачькє"...Рагга заставляє посміхатись і випалювати,хто у нас любітєль "книжок" ;) Ооо,моя готика переплелась у ритм,назва цьому чуду--дарксайд... Той самий пригучий ритм тільки тепер з мінорною нотою,тихими емоціями,які рвуть тебе з середини на частини,ти рухаєшся,бо хочеш позбутись від цієї важкості,хочеш випустити своо монстра на зовні,показати свою справжню чутність,що тобі справді важко... Хочеш плакати,кричати,падати на підлогу і далі підніматись,при цьому не зупиняти рухатись в ритм смутку...Нехай поплаче душа,адже це так буває рідко... Невелика розрядка...Неллі Фуртадо...Ніжний голос невисокої і маленької жінки,яка завжди залишеться підлітком 17 років...Коли дитинство переростає в щось сумне,романтичне і доросле--перше кохання,з цього моменту дитинство помалу від нас відходить.Спочатку нам подобається це дивне відчуття,таке нове і сильне,але згодом ми жалкуємо,що пішли так рано з дитинства,стараємось все забути,вернутись назад у безтурботне дитинство,ага...фігу вам...( Ви спробували "заборонений плід",вам більше не місце в раю...=( Все таки я думаю,що саме секс Єви з Сатаною,а потім з Адамом розгнівали Бога...І після цього Він ображений на людей сказав,що від цього моменту секс буде не лише насолодою,але і великим лихом,яким не всі зможуть нормально насолоджуватись,через нього будуть народжуватись діти,створюватись ще більше проблем,хвороб і бажань...Будуть зради,сльози,образи,досвід,психологія,пошуки(як гра-квест життя)...А хто буде розумно себе вести в цій справі,той буде нагороджений щастям,бажаними дітьми і справжніми 10 секундами повернення в рай,який люди будуть називати "оргазм"... Пісня Роббі Увільямса Feel розрядила тупе туц-туц-туц і заставило думати. "Я сидів і розмовляв з Богом і Він сміявся з моїх планів.А я лише хочу відчути справжню любов,відчуття дому,що я живу,в мені багато любові,які течуть в моїх венах,я лише хочу відчути справжню любов ..." Блін,скільки всього можна зрозуміти з кожної музики... Скільки можно всього розказати,фантазувати,як створювалась пісня,хто її міксував,що відчували музиканти і що відчувають люди,які слухають,як змінює музика настрій і життя людей,як вона творить характер людини і виховує її,або навпаки псує...Як вона підкреслює тонкий смак,як вона оцінює незнання і безтолковість вподобань інших...Музика,яка заставляє радіти і плакати,навіть буває водночас...Музика---це велика сила,яка гордо стоїть на рівні зі силою думки,силою слова,силою дії... God is a dj! Life is a dancefloor, Love is a rhythm, You are the music! ///and this is a true!!!///

Тест

Wed, 16 Dec 2009 17:34:41 GMT

О, да вы - физик.

Вы дотошны и предпочитаете во всем докапываться до самой сути вещей. Перед покупкой сложной техники вы обязательно потратите кучу времени на сравнение всех возможных моделей пока не узнаете про них все. Порой вы иронично посмеиваетесь над серьезностью этого мира, но мало кто так же хорошо, как и вы, понимает, насколько хрупкая и сложная игрушка этот самый мир.

Пройти тест

P.S. Стащила у Лены Плюшки ^__^
Не думала,что я могу быть физиком...хотя физика это был один из любимый предметов в школе...=)

Холод...

Wed, 16 Dec 2009 16:48:08 GMT

. Акуратная засранка .
. Здоровая шизофреничка .
. Девственная нимфоманка .
. Умная дура .
. Побожная сатанистка .
. Милая стерва .
. Гламурная обрыганка .
. Интересная зануда .
. Жизнерадостный суицидник.

*****************************************

~ Observer ~

~ Влюбленная Герда ~

____________________________________________________________________

На вулиці все холодніше і холодніше.Хто хотів ту дибільну зиму???...
Сніг бля,зашибісь,голольод,нічого нормального не одягнеш,все похмуро,всюди холодно,лише тепле ліжко і комп рятують пережити негоду.
А шо люди робили,коли було -25 і не було навіть світла?О_о
Не хотіла б я опинитись в тому часі і в тому місці.
____________________________________________________________________
Все більше я ненавиджу людей,все більше я люблю музику...
Чим холодніше на вулиці,тим зліша я...
Блін...

____________________________________________________________________
Народ,хто може дати якесь приміщення в оренду на одну фотосесію?Дуже треба...Дякую.
____________________________________________________________________

Уяви собі ...

Fri, 11 Dec 2009 02:26:16 GMT

Дивно ,що все так добре.
На наступному тижні приїде мій принц,мене взяли на безкоштовне навчання діджеєнгу,можливе підписання контракту,завтра крута вечірка,наплановані фотосесії в еротичному стилі,про які я давно мріяла,але не наважувалась,скоро свята,Карпати і взагалі...
Правда потім зразу сесія,морока,важке тренування і моральна давка...Тому поки можу відсипаюсь і веду звичний для мене спосіб існування ---котяче життя...

Я так переживаю з приводу того всього,знаю,що таке людська заздрість і що таке конкуренція,знаю,як втрачаються друзі із-за дибільних сварок через гроші або зависть,знаю,що інколи я занад-то сором'язлива і скромна(хоча на перший погляд про мене таке важко сказати)...Не можу за себе постояти і вселити в себе віру..завжди на половині дороги кисну і розчаровуюсь...Хоч раз хочеться щось довести до кінця і не втратити свій шанс...А якщо подумати,скільки шансів я промахала....=(

А може так має бути?...Може це моЯ доля...Тому і нічого не вдавалось ,тому що чекало на цей час?!..ХЗ,поживемо побачимо,головне не здаватись і йти до кінця...
Головне,що ЗАРАЗ мені добре,а якщо буде погано,то мені не звикати,я не очікую від цього світу поблажки...я чекаю ЙОГО кінець...

А знаєш чого я хочу?
Грошей...багато багато...а знаєш чому?...
Бо я знаю їм чудове застосування...Мені навіть сильно багато не треба,бо буде нецікаво..
Я би купила невелику квартирку або хатку на березі моря,завела би 2 або 3 котів(для початку),купила би мішок трави і пожиттєву доставку суші додому...і тебе під боком...
Раз на тиждень по вихідним ми би їздили на афігенні вечірки,де я би грала свої сети ,а мої друзі і знайомі відривались зі мною під ЛЗД,амфітамін,екстазі і всю ту білібірду,з якою бореться світ незрозуміло навіщо?! О_о
Сидіти на веранді на крісло-качалці,ти закутуєш мене в одіяльце ,ми спостерігаємо рожевий захід сонця ,як Сонце сідає у воду і потягуємо собі з люльки добру травичку...Збоку грає рагга-джангл і ми мимоволі посміхаємось один до одного.Наші душі танцюють танець десь там на горизонті між небом і землею...2 дредастих фріка,які нарешті знайшли свій спокій,своє місце під Сонцем,свою Нірвану і свій рай на Землі...
Тому....треба бути дуже хитро-вимаханим,щоб десь увірвати джек-пот і поїхати звідси подалі...

Інколи життя дає тобі шанс,вибір...і ти розумієш,що то тобі нафіг не треба,але якщо не спробуєш і не зрозумієш це на 100 %--то ти так і не дізнєшся,що могло би статись...
А якби я повернула в той час наліво,а не направо---що би сталось???О_о

-- егоїзм ?--

Mon, 07 Dec 2009 23:03:01 GMT

Рожевими пелюстками затулили чорі дири...наші роти.
Зеленими листочками прикрили наші статеві органи.
Червона кров пульсувала в наших венах.
Синя свобода малювала крила за спиною.
Напевно це кохання...

Не покидай мене,не ламай моїх крил,не заставляй тебе зненавидіти...просто будь справжній і тут...хоча в багатьох випадках і я повинна іти на жертви...блін...
______________________________________________________________________

Сьогодні була на першому пробному уроці-кастингу dj-їв,можливо це моя доля? О_о
Все попереду ,на все свій час і своя доля...
Злитись з музикою і натовпом,заправляти балом...бути чиїмось богом--це ж так по-моєму...
Так,так,я скромняшка :)
Хоча б чимось буду займатись,що буде приносити мені задоволення...можливо...
______________________________________________________________________

Де ти???...Нервуюсь,коли від тебе нема звістки або ти запізнюєшся...
Надіюсь,ти просто солодко спиш і завтра попросиш вибачення,що не написав...
Аррррр....
Ще зовсім трошки і ми знову будем разом...еххх,я зовсім не про те думаю...
Як би я себе не стримувала і не контролювала,всеодно навіть я сама собі повністью не належу...мій егоїзм страждає...
______________________________________________________________________

Ідеальний...

Thu, 03 Dec 2009 14:45:27 GMT

І знову я пропустила Сонце...=(
Вічна заміна Реальності віруальним або позареальним світом...Якщо так втікати від всіх і всього,я заплутають,загублюсь і буду довго шукати вихід.Якщо вже його не шукаю...
Всі чекають снігу,а я кінця світу...або принаймні ,щоб зимою було мінімум +15...
Хочу жити на Сонці...Там було б весело=)

Вчорашні тести були вкрай кумедними,але і повчальними...Я зрозуміла,що неварта тебе,такого,як ти ставлять на поличку і протирають пилюку,показуючи кожного разу гостям,як трофей.Ти ідеальний!...Я не вірила в те,що бувають ідеальні хлопці,ти зруйнував усі мої феміністичні ідеї одним поглядом.Ти знаєш ідеально чого хоче дівчина ,ти романтичний і правельний.Про такого мріє кожна...Я в шоці від того,як мені пощастило,неначе джек-пот на пожиттєве щастя...
Але я боюсь...Вперше за всі стосунки в мене все навпаки: я впевнена в тобі,але сумніваюсь в собі...Я егоїстка,цинік,інтраверт с загостреними проблемами в мозку,я лінива і ніколи не доводжу справу до кінця,безвідповідальна і розсіяна.Справжній кіт,який тільки їсть,спить,гуляє,гріється на Сонці і обожнює м'ясо,а ще любить прийти,щоб його погладили ,а коли не хоче,тоді втікає з нервово теліпаючим хвостом...
А ти ,як песик: вірний,щирий,відданий,веселий,готовий робити все,що попросить хазяїн,страждаєш в гордій самотності і чекаєш,доки хазяїн сам тебе покличе...
Пепсик і кіслятіна,як я називаю собак і котів.

Я боюсь тебе образити чи сказати щось неприємне.В мене інколи просинається Little Bitch і старається відомстити всім хлопцям за їх сутність,я можу ляпнути щось лишнє або вкрай правдиве і болюче...і тоді я сама собі зіпсую все...
Якщо я буду сукою,то просто вибач мене і знай,що це не я,а моя одна з шизофренічних принцессок,які беруть контроль наді мною без мого відома.

Я не знаю,що буде далі ,не знаю,чи витримаєш ти мій сарказм і писемістичний настрій,але я буду старатись...Вперше за всю свою історію я постараюсь гідно віддавати тобі частину себе,я буду твоїм зеркалом і буду відображати твій оптимізм і добро.Вперше за стільки часу я не хочу сама розрушати стосунки,я навпаки хочу їх розвивати.
Вперше я бачу таке віддане ставлення до мене і я просто не можу на щирі почуття реагувати злом.Darkstar в шоці,вона тихо мовчить і спостерігає за розвитком подій.
Єдине проти чого я не можу встоїти-- це від щирості почуттів,любе зло пропадає і віднімає мову,коли бачить щирість і справжню любов...

Я буду старатись виправитись,хоча б заради тебе і щирих почуттів.
Пів свого життя я закривалась від світу,я навчилась так ховати свої справжні почуття,що тепер мені важко їх витягувати з себе.Я можливо ніколи лишній раз не кажу"я тебе люблю" або ніколи перша не скажу щось приємне,але знай,що всередині воно бурлить вулканом,просто я не вмію це показати і боюсь.Все життя я вірила,що справжнє кохання існує тільки в казках,а тут приходиш ти і руйнуєш мій прагматичний розум.
Завжди в стосунках чуваки лузери: наївні,зрадливи,брехливі і плаксиві створіння...
А тут я вперше в пару не ідеальна...Вперше я така,яка є і нічого з себе не строю і не виставляю.Мені легко тебе завести,мені легко тебе образити,мені так легко тебе любити.
І я завжди знаю,що ти мене пробачиш і зрозумієш,щоб я не зробила...
Така впевненість в тобі...більше ,ніж в собі.
Таке подібне відчуття впевненості в мене в моїй мамі...Я їй повністью довіряю і знаю,що вона завжди права.Можливо я відчуваю цю довіру через те,що ви мене обоє сильно любите....за що мене любити?!...

Сни...

Mon, 30 Nov 2009 21:30:25 GMT

Я живу там...і там мені добре.
Посеред сварок і примітивізму,я знаходжу 12-14 годин спокою і занурення в інший світ,який належить тільки мені.
Так...це Сон...
Реалістичні 3D картинки сплітаються з кадрами старої плівки.
Я бачу іншу реальність,де нема ні вас,ні нас,ні їх...є Щось інше і воно настільки реальне,як Сонце вдень і Місяць вночі .
Там моя фантазія не має меж,не має кордонів,не має критики і нема примітивних людей.Є чарівний Світ Фантазії,де навіть розвиток подій залежить не від мене.
Мені цікаво там,мені затишно.Хотілось би ніколи не прокидатись ...або як в казці,прокинутись від поцілунку принца через 100 років.
Я не хочу жити з вами...
Я не хочу жити Тут...
Мені не подобається і ніколи не сподобається...протягом 21 року свого життя я старалась жити,виживати,я шукала сенс,я змогла і бачила те,чого люди навіть не підозрюють і всеодно ...мені тут незатишно...
В мене вливали великі надії і пророкували велике майбутнє,яке я успішно ,вибачте за слово,просрала...
А все тому що я знаходжусь не тут і не в тому часі...
Нехай рахують за божевільну,самозакохану,нехай заздрять і не розуміють,мені вже так всеодно...Поскорше б Кінець Світу і перезародження в іншому вимірі і світі...
Ви в це не вірите?Наївні люди,які живуть своїм побутовим життям,вірять в те,в що їм наказали вірити,або вже настільки загрузли в болоті,що зневірились у всьому.
Адже я бажаю добра і хочу ,як краще...і всеодно всесвітнє Зло пожирає мене і заставляє ненавидіти цей світ і це суспільство...
Лище щирі і вірні почуття заставляють моє серце танути і плакати...
Це як мінорна струна,яка задіває в серці свіжу рану...Заставляє вичавлювати біль ...жалість... до самого себе і схожих на себе.

Яскравий кокон...

Sun, 29 Nov 2009 23:55:29 GMT

Складаємо пазл з маленьких частин,щоб знайти сенс у існуванні...
Біжимо за часом,не підозрюючи ,що його не можливо спіймати...
Кохаємо до останнього і навічно,щоб було заради кого і чого жити...
Мріємо про неможливе,що можливо колись стане реальністью...
Наївні люди.
Але інколи мій прагматизм і негатив дивується,коли справжні почуття руйнують їх правила і тверезий розум.Не можливо пояснити,просто вірити--це все ,що залишається.
А і навіщо?Можливо Хтось чи Щось не хоче,щоб ми Щось розуміли...лише відчували.
Адже якщо ми будемо ВСЕ розуміти не залишеться місця для почуттів,інтуіції і віри...

Як би мені не набридав Львів,я його люблю.Якось тут так затишно і все нагадує про те,що я застрягла десь посередині: між пострадянськими пережитками і мрією про майбутнє в Європі або десь в затишному старовинному місті.
Це немов місце Чистилище,після Пекла в Рай,або навпаки...Це як Теперішній час,згадки минулого і невідоме майбутнє...
Вузенькі пару вуличок-лабіринтів,якими класно блукати з плеєром в вухах...Роздивлятись вікна і уявляти ,яка там планіровка квартири і хто там живе.
З вікна маршрутки спостерігати за людьми на вулиці ,в будинках,в маршрутці...
Якби я мала класний фотік і можливість бути невидимою,я би стільки зробила фоток...Люблю портрети людей.Адже це кожен персонаж у своїй історії...
На жаль ,у нас в місті багато стандартних людей,які не хочуть виділятись,прагнуть спокійного,сірого життя ,яке пройшло в навчанні,роботі,сім'ї.Мені інколи цікаво ,що думають такі люди,як живуть,невже не хочуть чогось нового і кращого?Чому вони інші...?Чому думають не так,як я?А може це я не так думаю...?!
Адже я переважно і не спілкуюсь зі "звичайними " людьми.Просто сижу в колі творчих і цікавих людей і напевно просто звикла не помічати "сірих" людей.
Багато знайомих помалу перетворюються на "ЗВИЧАЙНИХ"...чому????....
Невже звичайне життя їм більше подобається?Чи дає їм просто щось нове?...
Чи просто вони хочуть тієї банальності і сірості?А можливо вони ніколи і не були "незвичайними",а тепер нарешті знайшли себе серед нецікавого стандартного одягу,зачісок,думок...
Я не засуджую простих людей,навіть інколи простота і є так краса,якої людям не вистачає,але мені так боляче бачити,що переважно прості люди не лише прості на перший вигляд,вони ...ніякі...
З ними нецікаво,вони застрягли десь в еволюції самопізнання і не лише фізичних потреб,вони дивляться на ікони і не розуміють,що під ними намальовані демони...Не розуміють наскільки вони сильні,чого можуть добитись і зробити...Вони закутались в свої кокони,в сіру павутину і сидять,чекають доки стануть метеликами,а хто зневірився,той чекає доки метелик вилетить з кокону ,як душа вилітає з тіла.

Я теж...Я теж чекаю,я теж сижу в коконі...але принаймні кольоровому і яскравому...

P.S. Дякую Сані за фотосесію,класно вийшло,кожний фотосет для мене,як окрема подія і пригода...

Чекаю з нетерпінням наступніх фото...
Хоча б так беру участь у чомусь хорошому...

Просто ще один день...

Thu, 26 Nov 2009 19:24:23 GMT

Прекрасно почався день...Нова фотосесія принесла незрівнянне відчуття ,що я щось роблю "хороше і гарне",може тільки для себе,але інколи саме такі егоїстичні вчинки заставляють хоча б на хвилину полюбити цей світ.
Не можу дочекатись,коли побачу фотки....=)

Завтра ,можливо,я зроблю ще одну хорошоу справу,заступлюсь за одну дівчинку,яку дістає в школі якась дівуля...Бідна дівчина боїться в школу ходити....Альона попросила піти разом з нею і заступитись за дівчинку...Я ще покликала 3-4 подружок,які готові в любій ситуації допогти...Бити ми нікого не збираємось,надіємось до нарваної дівулі дійде,що бійка не личить дівчині,але якщо не дійде...то, як кажуть на селі, "вибачєй"=)

Кінець листопада,а на вулиці,як весною..клас...Завжди мріяла про таку погоду у нас...Можна так часто бачити Сонце...Люблю наставляти лице на сонце,жмуритись і посміхатись...Піднімає настрій...

_________________________________________________________________________

Чомусь я не розумію того,що відбувається і не хочу розуміти...
Лише бачу майбутнє і вже навіть не дивуюсь...=(
Просто спостерігаю,як мої думки стають реальністью...

Хвилювання...

Sun, 22 Nov 2009 00:53:24 GMT

Хвилювання...Неприємний мороз в середині і хаотичні думки: де він може бути?Що з ним могло статись?...Не люблю,коли ти заставляєш мене так хвилюватись...Признаюсь,я теж не свята,з моєю курячою пам'яттю я би сама себе зненавиділа,але ти...
Ти ж відповідальний,завжди уважний і знаєш,що лишній раз переживати шкодить здоров'ю...
Надіюсь нічого поганого не сталось і в найблищий час ти з'явишся...
________________________________________________________________________

Час...Якби я могла тобою контролювати,я була б найщасливіша людина в світі...

Сон...Якби ти міг стати реальністю,я була б наймогутніша людина у світі...

Бог...Якби Ти бачив наші страждання,Ти б ... заплакав...

Кто ты из сериала "Доктор Хаус"?

Thu, 19 Nov 2009 23:19:02 GMT

Итак, Вы — Лиза Кадди

Вы — доктор Лиза Кадди. Организатор от бога, веселая и всепонимающая. Выполняет роль идеального медиатора между своими подопечными (даже если это "безумные гении" вроде Хауса) и системой в целом. Способна весело отшутиться, изящно поставить на место и даже загнать в угол. Делает все (в меру сил) чтобы хотя бы отчасти исправить мировую несправедливость.

Пройти тест

P.S.Влад,скомуніздила твій тест=)Соррі ^_^
Пишем коментарії,цікаво подивитись...

Inside..

Thu, 19 Nov 2009 23:02:06 GMT

Маленька Лоліта засмучена,тому що вона ніколи не виросте..
Rain,як завжди,тихо плаче в кутку і проклинає веселку..
Дура Емі лежить в гробу і посміхається..щось людяне вона подарувала мені..
Little Bitch пішла кудись гуляти,покинула мене.Пам'ятаю: махнула рукою і сказала :"Ти як була наївною,так і залишилась.Ти занад-то правильна,щоб жити добре в цьому світі..Ти старієш і ніхто не бачить тебе ,всі звертають увагу спочатку на твої фотографії..Єдине ,чим ти насправді можеш гордитись..Прощавай,я іду туди,де вічні вечірки,коктелі,лохи-хлопці і спокусливі дівчата,де яскраві вогні і нема місця для реальності..see ya!"
І лише насторожливо-спостерігаючий погляд тримає мене під прицілом..Сидить на своєму готичному троні,підперла рукою лице і кістлявими пальцями потирає підборіддя..Її погляд живий і яскравий,неначе чекає,доки я приповзу на колінах до її трону і буду благати допомоги..Леді DarkStar ,як дбайлива нянька,сидить і дивиться,як я бавлюсь самостійно в життя..Чекає,доки я впаду ,тоді вона підніме мене на ноги,обтряхне,заспокоїть і дасть печенько..а потім складе план помсти і вб'є любого супротивника,який мене образив..Справжня вовчиця..

Меланхолія передзимова...

Thu, 19 Nov 2009 00:21:49 GMT

Набридли вечірки,вулиці,місто,люди,кафешки,алкоголь,та сама їжа,ті самі сигарети,беземоційний і апатичний стан,депресивне налаштування на моральне каліцтво під назвою свята ,а потім сесія...

Тішить тільки те,що приїдеш ти і я знову забуду про час...
Тримаю зараз кулаки за свого друга,тільки щоб йому все вийшло!...Тоді б я повірила у справедливість і у здійснення мрій.Ну у здійснення мрій я вже вірю завдяки тобі...але все ж таки,хочеться,щоб все вийшло добре!...

Інколи стараєшся хоча б мінімально допогти комусь...Останні копійки віддала дредастому чуваку,інший грав на гітарі,а той збирав гроші.Було стидно давати тих пару копійок,але він сказав:"По нитці по світу"...і за моїх нещасних пару копійок я почула комплімент за дреди..всеодно приємно...компліменти треба вміти заслужити...Інколи допомагаю порадами комусь в Контакті і то краще стає,що ти хоть щось хороше можеш зробити...

Лінь стала моєю ще однією маскою,яку я одягаю,щоб втекти від щоденних обов"язків.Я живу,як кіт...і то не задоволена життям,вічна холерична недостача чогось...
Може просто невдячна...О_о
І нема мені прощення...

Сам собі допомогти я не можу.Треба сильну руку ,яка буде мене тримати на поводку і час від часу пускати погуляти і внушати мені,що я вільна і можу робити ,що хочу...Когось хитрішого за мене і мудрішого...Бо всі решта жаліють мене...а жаліти монстра не можна...
P.S. Те ,що я пишу не відноситься ні до кого особисто,мої хворі фантазії і вигаданий світ стосуються тільки мене,прошу не критикувати і не підпускати сумніви,що я когось ображаю чи обсуждаю тут...
Люди,події і емоції ,що описуються можуть бути взагалі або видуманими,або НЕ ПРО ВАС,або мої здогадки на майбутнє...Якщо ви бачите схожість з собою,то зробіть собі висновки,але це не означає,що це я вас мала на увазі...Це можуть бути абсолютно "ліві" люди,про яких я чула,або раз бачила,або просто вигадала...Дякую за увагу.Написала для майбутній можливих непорозумінь і для просвітлення інших...
Якщо ж інформація про вас,то повірте,тільки достовірна!=)...

Буденність...

Sun, 15 Nov 2009 23:18:04 GMT

Якби можна було жити в пару сюжетів,було б цікавіше.
І щоб в добу було більше ,ніж 24 години...
І щоб наші можливості були необмежені...
І люди добріші...
Тоді би я цінувала життя і не мріяла про вічний сон...напевно.

Важко знайти вихід,якщо його не існує,лише уява домальовує можливий сюжет закінчення історії.Ось так я і читаю чужі думки...

Брудна вода нагадує какао з дитинства,яке я не любила...
Люблю спостерігати,як машини проїжджають через калюжі і створюють міні цунамі...
Нагадує море...=(
Ехххх,хотілось би жити в тій країні,де завжди сонце,тепло,світло і вода...і більше ніколи сюди не повертатись...

Набридли ті самі обличчя,ті самі розмови,ті самі долі...ті самі помилки...
Люди абсолютно не змінюються...всі такі ж наївні діти,які хочуть уваги і егоїстично рвуть це пошматоване життя...Плоскі,прозорі і легкі...побачиш і забудеш.
Мало хто може дійсно внести в безглузде життя промінь щастя,надії і сенсу для існування...
Всі люди егоїсти...і це доказано.Навіть віддають(ВКЛАДУЮТЬ),щоб потім забрати у більшому розмірі,як проценти в банку.Ті ж батьки,які кормлять тебе ,щоб потім кормив ти їх,ті ж самі стосунки,які дають,щоб таку ж віддачу і отримати,вірність і відповідальність,ті ж друзі,які всеодно рано чи пізно використають тебе для своєї вигоди...

А я там....де ельфи грають на арфі,море ніжно огортає мої ніжки,єдинороги катають срібноволосих дівчаток,гноми тацюють вальс з карликами,де веселки втікають від сонця у воду,де вітер ніколи не дує в лице і ніхто ніколи не плаче від болю...
А люди ше дивуються,чому у світі стільки наркоманів...

Слово...

Sun, 15 Nov 2009 00:10:49 GMT

Так важко стояти на волосинці і розуміти,що саме зараз і тепер час не повернути...
З часом люди зношуються і скидають маски.Питання кохання,дружби,довіри,щастя розвіюється одним словом,так само як і створюється...

Спочатку було слово...(с)

Інколи в тебе щось крутиться в голові,а ти не знаєш казати чи ні...І ось це слово вже в тебе на язиці,так швидко і страждально крутиться, і ти...не знаючи реакції людей,говориш це...а потім можливо жалієш...а можливо,просто твориш свою долю...

Бачиш...А ти казав,що ідеальних не існує...Існує,просто в кожного свій ідеал інший і з часом ідеали змінюються.

Що буде далі?Не хочу перебігати на червоне світло...Але знову мене мої передчуття лякають...
Інколи самій хочеться взяти поп-корн,сісти в м'ягеньке крісло,накрити ноги одіялом і дивитись серіал "Санта Барбара" на каналі DarkStar...

Ретро...

Fri, 13 Nov 2009 01:59:28 GMT

Дівчинка просто мріяла про красиве і щасливе життя...Невже це так важко?!Хоча б не псувати його іншим?...Мені здається,що без зла наше життя було б нецікаве,хоча краще вже нудне і безкінечне добро,ніж тимчасове і жалюче зло...

Тимчасове прискорення в мозгах...і вічне "залипання"...
Так працює мій мозок...

Мене заперли ретро-фотки...шота в них є.Особливо чорно-білі.Треба буде собі нову фотосесію забацати в цьому стилі...Ці фотографії не такі вже пасмурні і застарілі,як здається.І я виходжу на фото в чорно-білому і сепії не погано...
Скачала картинки ретро-порно.На це спокійно без сміху дивитись неможливо=))))Але чомусь вони мене пруть.Може це через те,що там прекрасне поєднюється з потвоним...
А я прихильник такого "морального згвалтування"=)
Пару фоток закину для підняття настрою...

Вишуканість недосконалого.Краса потворного...
Ідеал...Час...мода...ретро.

Згадка...

Tue, 10 Nov 2009 14:53:22 GMT

Хто встигає за часом,той встигає жити.
Хто ж спішить за ним,той ніколи не наздожене.
Хто ж сидить без діла,той ніколи його не скоротає...
Час любить пунктуальних...Мене ж він не любить...
Я вічно запізнююсь...

Сірий ...такий сизий колір окутав панету...
Не весело...
Тільки думка про тебе і наші майбутні і минулі пригоди гріють серце, і заставляють час від часу сама до себе посміхатись.

Ломаний ритм заставляє рухатись,думати,жити...
Сьогодні ,не зважаючи на погоду,я піду гуляти.Згадувати тебе під ломаний ритм в наушниках по пустим і моторошним вулицям Львова...по забитим маршруткам і теплим кафешкам...Всюди,де є ти...

Моменти...

Sun, 08 Nov 2009 23:38:39 GMT

Пробиваємо світло крізь пальці.
Малюємо смайли крейдою по клітинкам.
Співаємо разом з німою совою вночі.
Слухаємо байки віруючих бабусь...
Не лякайся...Я всього навсього чорт.Такий стандартний,з копитами і ріжками,такий собі сукуб...
Але чомусь я не їм енергії,а страждаю від своєї чистої душі...німої і чистої...паразитую лише на поганих людях або тих,хто пускає мене у свій світ.
Помітила,що все частіше,я якщо обіцяю,то не виконую,мені стає просто "впадло"...
Спочатку загорюсь бажанням,пообіцяю,сама думаю,як це б було класно зробити,а коли доходить до діла---то в мене пропадає інтерес.
Сама не люблю,коли обіцяють і не виконують,а помічаю,що через лінь, сама такою стаю...ганьба тобі,Алєкс...=(
~~Нашо я себе критикую???~~
Інколи треба бачити свої мінуси...і визнавати їх...і виправлятись...таке собі самоочищення від вірусів,як на компі...

Нема нічого ціннішого,ніж вміти насолоджуватись кожною миттю.Нема нічого кращого,ніж бути щасливим просто так,закривши очі на всі проблеми і нещастя,що навкруги.Нема нічого сильнішого,ніж чиста любов і щирі емоції...
Дякую,що приносиш у мій світ надію і любов...мені цього так бракувало...
Я ніколи не забуду...Можливо в мене погана пам'ять,але серце має таку функцію,як запис емоцій і переживань...цього забути я не зможу.
Я все більше і більше відвикаю від зла і своєї повелительки...не можу сказати,що я повноцінно задоволена(людині завжди мало),але цей стан мене теж влаштовує...Хоча б я стала більше посміхатись і простіше дивитись на речі...
Хоча інколи сумую за своєю готичною меланхолією,депресією і своїм темним надхненням...Мене навіть пре,коли цей стан приходить...навіть в ньому я шукаю свої переваги=)

Бар'єр Королеви...

Fri, 06 Nov 2009 02:44:14 GMT

І все таки я писеміст...
Я не можу,коли в мене все добре..в мене пропадає надхнення і егоїстичне жаління себе...
Ненавиджу ,коли мої мрії збуваються...Таке відчуття пустоти.Потім думаєш :"А нашо я то замовляв?а чи мені то треба?а шо з тим робити?а як тим користуватись?а шо буде далі?а шо тепер загадати?а шо можна і в космос полетіти?"...
Ненавиджу ,коли всі посміхаються...це так насторожує,неначе "чекай чекай,скоро чорна полоса про себе нагадає"...ненавиджу "затишшя перед бурьою",ненавиджу очікування найгіршого....і розбиті ілюзії щастя...
Мені важко від чогось залежати,а від таких щасливих моментів я швидко стаю залежною.
А потім відвикати,привчатись,пристосовуватись...аййййй....
Я сама не знаю,що хочу...
Шарю,що все так не буде...і боюсь...хоча інколи мені стає просто всеодно.Мені до того не звикати,за своє дибільне існування я звикла швидко ставати на ноги і іти далі,навіть співчуття і жалю не проявляти.Але ось інших якось шкода...вічно моя срана толерантність не дає мені жити.Вічно ставлю себе на місце інших і жалію...
А хто мене пожаліє?Хто мене зрозуміє?Хто зуміє витримати мої примхи і перепади настрою....?
Віддаєш світло,а взамін нагнітаюча буря сарказму,заздрості і підступності.
Час не повернути,казки не придумати...лише обломки юних сердець,які швидко забувають,але вічно кровоточать...болять,відчуття ніколи не відпустить.Згадуєш обіцянки,обличчя,фрагменти з життя,погляди,згадуєш образи,сльози,ненависть,пристрасть і хочеться кричати!....
Невже невинна принцесса створена для кохання зуміла стільки пережити і забути?!...
Пам'ять покидає мене....відчуття навпаки загострюються.
Ліпиш то своє сране щастя,а воно всеодно не тримається ,бо з гавна ліпиться...
Здається все ідеально і всеодно трошечки не так.Замахало ...Неідеальність,відчуття вічної недостачі і мої занад-то високі стандарти,примхи...я можу бути повністью щасливою тільки в ідеальних умовах.І змиритись з мінусами я можу фізично(принцип садо-мазо)а ось морально---ні...
Ідеал прагне до ідеалу.

Туман...жовті ліхтарі,як сумні очі монстра з аніме казки, дивляться в моє вікно.
Руки-дерева тягнуться ,щоб мене приспати...а я не сплю...я захищена.Я в хатці,бє бє!*показую язика вуличним монстрам*.
Люди повимирали...залишили страх і надію після себе...тупі істоти,такі ,як і я...беззахисні і невинні.Покликання страждати...Бог нас любить...
Я відчуваю енергію всередині ,відчуваю захист,бар'єр,який не підпускає до мене зло...тому я не боюсь.
А ось за інших так...страх втратити рідних і знайомих---жахливий.Навіть більше,ніж себе...
Помреш ти ну і шо?Там теж непогано, можливо краще,ніж тут...а ось жити на цій одинокій землі без рідної частинки---от це вже халепа.Відчуваєш себе неповноцінно і самотньо...
Не бажаю нікому втрачати близьких....Пам'ятаю, пару років тому здохла Леді(моя собачка),то я до сих пір без сліз не можу її згадувати...а я вже мовчу ,якщо станеться шось з близькими...От тобі і залежність,от тобі і прив'язаність...

В мене є один знайомий...До сих пір вважаю його на рівні з собою по розуму,але розуми і погляди у нас трошки відрізняються...Він прагне усамітнення.Він ні до кого не прив'язується,боїться втрачати.Цим він показує свою боягузливість,але і цим забезпечує собі цілі нерви і запаси часу для регенерації...Він керується інстинктами і найбільше його приваблює пристрасть.Я ж тяжію більше до чистого вічного романтичного кохання...Він давно зрозумів,що вічного нічого нема і даром часу не гає на рожеві ілюзії...в той самий час страждає від самотності і від того,що ніхто його не розуміє...а якщо і розуміє,то він не може його впустити у свій світ,бо боїться знов приберати лайно за "гостями"...

Він боїться,що закохавшись,в нього засне живий розум і він не помітить,що він знову залишився в дурнях.Адже практика своє показала.Життя всім гадить в молодості...
Він втікає від справжніх почуттів,селить в своїй душі наіграні емоції і почуття лише заради своєї користі.Його не тримає ні сім'я,ні робота,ні друзі,ні дівчата...він сам по собі,адже найкраще--це довіряти самому собі.Але він не розуміє...Що живем ми вже і зараз і що лише чисте любляче відкрите серце перемагає любе зло.Адже в цьому є сенс і варто заради цього втратити все,щоб зрозуміти.Тінь і зло ще ніколи не давали людям повноцінного щастя...тієї нірвани,того справжнього,від якого хочеться кричати,плакати і сміятись водночас.
Рветься світло крізь темний ліс,темну клітку...а він...тримає,не відпускає.Але прийде час і хтось так швидко випустить це світло на волю,що він навіть не помітить...Цікаво,яким тоді буде він?...як зміниться?...впевнена,що він мені про це розкаже...

Чому я його згадала?...Бо інколи бачу велику схожість з ним і лякаюсь сама себе...
Я не хочу повертатись в той час,коли тінь і зло були моїми радниками ,коли за моє серце люди вмирали і страждали,коли я створювала бар'єр через який ніхто не міг пробитись.Боюсь той час,коли я стаю холодною і безжалісною,коли ілюзії залишаються у моїх снах і уяві,а жорстока реальність зжимає серце і видавлює кришталеві сльози....
Ера Снігової Королеви повинна померти...DarkStar повинна нарешті мене покинути...
Маленька Герда хоче любити...Щиро ,вірно і назавжди...

Розквітла як едельвейс в горах...

Wed, 04 Nov 2009 20:33:08 GMT

Ох,давно мене тут не було...
Стільки пережити і побачити,відчути і дізнатись,що і часу сидіти тут не було...

Люди закрились масками,закрились марлевими пов'язками від страху і недовіри...
Те саме,що іти на полювання на кабана з вилкою=)наївні...

Про вірус і грип вже стільки говорили ,що я навіть не хочу нічого казати.Набридло слухати про невідомі віруси і відчувати себе штучно в фільмі жахів.Я не підпускаю до себе зло,воно десь там,обходить мене стороною,бо я розквітла...ожила....і мені не страшна ні хвороба,ні смерть...

Якщо сильно чогось прагнеш--то обов'язково це будеш мати,головне точно знати ,що саме ти хочеш,щоб потім не шкодувати.
Ти став реальністью,як прекрасний сон і на деякий час я знов проснулась,щоб потім знов заснути...разом...
Відчувати цілісність і не помічати банальні речі і страхи інших...
Реклама усюди...засліпила очі і бажання.
Я ж відкрила очі завдяки тобі і зародились крила,які летять кудись далеко,там де тепло і затишно...до тебе....
Нехай казка не обривається...нехай триває вічно...будь ласка.

Один день...до щастя

Thu, 22 Oct 2009 19:56:58 GMT

Завтра...
Час чекання,нетерпіння і переживання.
Стільки зусиль,щоб нарешті мати те чого хотів і на що заслуговуєш.
Я бачу картину зустрічі перед очима і мені починає калататись серце,трясуться руки і ноги,а в животі метелики розривають із середини мою плоть.
Я напевно так при поступленні в універ не переживала,як зараз...

Я уявляю,як ти зараз їдеш в поїзді,думаєш про мене,уявляєш,як переживаєш і чекаєш...
Я помираю від цікавості поскорше тебе побачити і поскорше минути бар'єр страху і переживання,і нарешті почати період щастя і відпочинку...
І ніхто нехай не заважає нашому щастю...

Ми так подібні....і водночас настільки різні...Ми будемо найкращою парою в світі,нехай всі беруть приклад і заздрять...
Я вірю,що ти допоможеш мені позбутись страху і даш мені те,чого ніхто не міг дати...
І так нехай буде до кінця...
Моє серце страждало,його рвали кляті суки,як хотіли,мене заморожували,мене примушували танути,мене примушували робити те,чого я не хотіла ...
Більше цього не буде...
Тепер ти мій лікар,моя скринька,де я покладу своє і твоє серце, і закрию назавжди ключем...Мій скарб...
Лише не слухати негативу і не підпускати дурних думок...
Наша хвиля: ПОЗИТИВ !!!^____^

Закоханий концерт...

Sun, 18 Oct 2009 15:53:01 GMT

Ніколи не відчувала такої невпевненості в собі...
Здавалось,все ніби є,головне щоб це пригодилось і могли оцінити інші...
А тепер,щоб не робив і не казав,відчуваєш страх,що щось може поламатись і піти не так.І лише перевірки рятують ситуацію.Щось на зразок:"Якщо зараз напише,то все ок...Якщо зараз вибачиться,то я не зверну увагу на мінуси...Якщо скаже чесно,то я не буду злитись"...Це стосується не тільки в стосунках,це відноситься до загального світу,який підсуває тобі випробування...

Кожна струна змінює пісню.Кожна нота будує її.Всі пальці ,рано чи пізно,стираються до крові,лише щоб вийшла гарна пісня і без помилок її виконати...Це як Кохання.
Кожна людина грає на своєму інструменті...але ще їй або допомагає або заважає грати інша...І якщо пісня виходить мелодичною і без помилок--зал аплодує стоячи!
Тут головне підготуватись і все продумати...
І ви виходите разом,тримаючись за руку,якою тільки що створювали свою мелодію,і кланяєтесь вдячному залу,щасливі і стомлені....
Ну що ж,починаємо наш концерт...Постаратись прийдеться обом...

Вибір...

Fri, 16 Oct 2009 22:58:35 GMT

Щось пішло не так.Я це відчуваю...
Якось всі нараз події допомогли мені зрозуміти багато речей і людей...
Я бачу їх наскрізь,я бачу їх тактику хитрості,розгадую їх плани і мрії...бачу симпатії і підсвідомі зради,бачу конкренцію і риси характеру...
Роль Спостерігача світу,самотнього і ніким не розгаданого...
Тягнешся до тої гармонії і знань,а натомість одні розчарування...Особливо ,коли досягаєш вищий рівень.
Насправді...відчуваєш якийсь перелом і наплив мудрості у вени...Гострий кут Долі,який знову розгалужився і побіг змійками-деревами в різні боки...Ти зробив свій вибір.І ти ніколи не дізнаєшся,щоб сталось,якби ти вибрав інший варіант...
А я інколи знаю і бачу....на жаль,це часто буває запізно...
І головне ,не падати у відчай і гордо піднявшись з колін,прямувати обраним шляхом вперед...Доля ще не раз поставить тебе ребром до питання,все ще попереду...Страх невідомого і заплутаного окутав внутрішню пустоту ,ідеш по лісі,не знаючи дороги.Губишся,блукаєш,знову і знову проходиш ту саму стежку,хитруєш,спостерігаєш,виживаєш...Життя---це великий ліс,в якому ми,казкові діти,блукаєм...І коли нарешті знаходимо світло ,то виходимо з нього щасливі і задоволені,що нарешті вибрались з того кошмарного і самотнього сну...ми попадаєм в рай...

Межа болю...

Fri, 16 Oct 2009 00:25:47 GMT

Біль ...
Важко контролювати поріг болю,все цікавіше і цікавіше до якої межі тортур ти дійдеш--і відповідь: нескінченна межа...До болі можна звикнути,від неї навіть можна в деякій мірі відчувати кайф,але це вже для тих,хто вміє контролювати силу думки і свого стану.
Роблю собі велике і складне татуювання,може на вигляд здається,що то небагато і не так вже і боляче,але то дійсно складно терпіти.Відчуття таке,як в тобі під шкіру вонзається 10 голок за секунду,ніби тобі слоями зрізають шкіру...Інколи звикаєш і нормально терпиш,а інколи,в болючих місцях--це просто реально треба мати силу волі...

Важка психологічна нагрузка,нова обстановка і по-новому проходять дні,мене з одного боку це радує,хоча б шось відчуваю і роблю таке,що не кожного дня таке побачиш і відчуєш,але хочеться поскорше доробити татуювання,дреди,привести себе в порядок,сходити нарешті в той засраний універ,найти нормальну дешеву хату поблище до центру і заснути на твоєму плечі...Плани Наполеона за 4 дня мушу хоча б більше половину зробити...Ненавиджу так інтенсивно готуватись до якоїсь події і вічно підписуюсь на якісь жертви і тортури заради свята для інших...та й для себе напевно...

Мені страшно...чим ближче день нашої зустрічі,тим більше я починаю виснажуватись і боятись...А якщо я роблю це все даром?!А якщо я тобі така не сподобаюсь?То всі мої тортури і витрачений час та гроші були марно згаяні?!...А якщо ми не підійдем один одному,що тоді мені робити?!Знову зашивати серце і заспокоювати себе"все пройде,час лікує,ти ще зустрінеш свого принца"....Ні.....Нехай ти вже будеш останнім моїм взаїмним коханням,нехай не існує серед нас болі,страху,ненависті,злості,зради,ревності і тупості...
Сонце,дай нам силу і пристрасть ,щоб триматись до кінця разом...

Завтра знов продовження тортур у вигляді татуювання і дредів,знову психологічна давка і брак часу...Ще добавилась афігенно "позитивна" погода...Вибиваюсь із сил...вірю,що і ти теж...Але щоб отримати щось краще і більше,треба пройти всі 9 кіл пекла,треба вистояти і вірити в себе і в НАС,тоді ми будем щасливі.Чомусь того щастя просто так ніхто не дає...

Скучила за тобою...
Болить спина ... і мозги теж...

Спостереження...

Mon, 12 Oct 2009 23:20:12 GMT

Залишилось так мало.Хвилювання кипить разом з часом,який невпинно тікає.Я нічого не встигаю,мені вічно не вистачає часу...
Я біжу за кроликом по країні чудес,вічно якісь пригоди на шляху і космічні герої...
Інколи ти починаєш розуміти,що люди вичерпуються і стають тобі не цікавими.Це дуже егоїстично і неправильно,але так воно є...Мені вистачає одного-два недоліка,помилки і в мене автоматично пропадає інтерес до людини.Так боюсь,щоб це не сталось в нашому випадку.Це як терези---якщо влаштувати баланс в стосунках і час від часу переважувати то в одну,то в іншу сторону,то все буде чесно і рівно...а якщо хтось тягне на низ,а хтось вічно сидить наверху---то тоді це погано...
Інколи мені кажуть,що я думаю тільки про себе...хммм..мені здається це просто ше одна психологічна уловка,щоб на людину звернули увагу,щоб пожаліли і спустились зі свого рівня заради неї.Це великі жертви і інколи вони недоречні,бо приходить розчарування і ти залишаєшся лохом...а та людина,заради якої ти опустила крила,стає пафосно-наглим створінням і плює на тебе згори...Називається пригнись,щоб я могла через тебе перелізти на твоє місце...
Таких людей я знала,знаю і ше буду бачити багато..від того нікуди не дінешся.І стоїть питання:Як таких людей розрізнити? І коли вчасно показати хто є хто...
Це боротьба,конкуренція,показ себе і боязнь впасти лицем в лайно...
Завжди і всі тягнуться до тих,хто є кращий,гарніший,розумніший,багатший за нього.Хочеться і самому на фоні зірки відчути тепло проміння...Але згодом ти починаєш розуміти,що зірка тебе затьмарює і ніхто не бачить твоїх яскравих очей.Тут починається заздрість....Оооо!З цією штукою я бачилась не раз...і саме головне,що я практично нікому не заздрила,лише по мєлочях,які не грали ролі в агресії до людини...а ось в мене дар бачити "зелену змію" в очах супротивників...
Я не розумію чого??О_о
Адже всім дано руці,нозі,мозги...в кожного своя доля і якби ти не старався,ти всеодно не станеш тією людиною.Та й не варто!...Стань оригінальним і люди потягнуться до тебе,як зомбі за мозгами...
Ревність...Через неї більшість сварок не лише у закоханих парочках,але і в стосунках з ближніми...Люди ревнують тебе,ніби ти їх річ і вони так нещасні,коли розуміють,що ти не під їхньою владою.
"Я выбераю свободу,свобода выберает меня!"(##### (с))
Людина ніколи не хотіла сидіти на прив'язі і охороняти будку.Вона завжди прагнула свободи,як і всі живі створіння на планеті.Тому я за демократію,адже нав'язування своїх ідей і сліпе наслідування---це лише зомбування і підкорювання собі рабів...Це можна зустріти в політиці,в музиці,в релігійних поглядах,в стосунках...
Свобода має бути у всьому....але неварто плутати свободу з розбещенням...
Не можу зрозуміти тих людей,які думають,що якщо свобода,то зразу треба напитись,накуритись,наколотись,обригатись і перетрахатись з усіма солдатами і неграми...
А ще бігати голяком і верещати ,як недорізаний...
Всьому має бути своя міра,хоча в кожного вона своя,головне не заважати свободам інших...
Подобається бігати голяком?Їдь в ліс і там злийся з природою,відчуй себе Мауглі,або дома в себе перед зеркалом повторюй собі доки не всохне язик,який ти сексі і шмексі!!...
Подобається верещати?...Стань під колонкою на рок концерті і кричи,доки не перекричиш музикантів на сцені...
Подобається накурюватись чи напиватись?То накурись десь на хаті без батьків і торчи собі під якийсь ужастік чи комедію...або напийся в якомусь дорогому кафе,щоб тобі потім охоронці викликали таксі і посадили в машину...або бери з собою тверезого друга,який завжди радий допомогти...
Варіантів є купа....і лише нерозвинута макака,яка застрягла в процесі еволюції,буде робити все,щоб на неї була вся увага завжди і всюди...при чому негативна...