Не можу дочекатись,коли побачу фотки....=)
Завтра ,можливо,я зроблю ще одну хорошоу справу,заступлюсь за одну дівчинку,яку дістає в школі якась дівуля...Бідна дівчина боїться в школу ходити....Альона попросила піти разом з нею і заступитись за дівчинку...Я ще покликала 3-4 подружок,які готові в любій ситуації допогти...Бити ми нікого не збираємось,надіємось до нарваної дівулі дійде,що бійка не личить дівчині,але якщо не дійде...то, як кажуть на селі, "вибачєй"=)
Кінець листопада,а на вулиці,як весною..клас...Завжди мріяла про таку погоду у нас...Можна так часто бачити Сонце...Люблю наставляти лице на сонце,жмуритись і посміхатись...Піднімає настрій...
________________________________________
Чомусь я не розумію того,що відбувається і не хочу розуміти...
Лише бачу майбутнє і вже навіть не дивуюсь...=(
Просто спостерігаю,як мої думки стають реальністью...
- Location:дім
- Mood:
angry - Music:Placebo
Ти ж відповідальний,завжди уважний і знаєш,що лишній раз переживати шкодить здоров'ю...
Надіюсь нічого поганого не сталось і в найблищий час ти з'явишся...
________________________________________
Час...Якби я могла тобою контролювати,я була б найщасливіша людина в світі...
Сон...Якби ти міг стати реальністю,я була б наймогутніша людина у світі...
Бог...Якби Ти бачив наші страждання,Ти б ... заплакав...
- Location:дім
- Mood: angry
- Music:Moby
| Итак, Вы — Лиза Кадди |
 Вы — доктор Лиза Кадди. Организатор от бога, веселая и всепонимающая. Выполняет роль идеального медиатора между своими подопечными (даже если это "безумные гении" вроде Хауса) и системой в целом. Способна весело отшутиться, изящно поставить на место и даже загнать в угол. Делает все (в меру сил) чтобы хотя бы отчасти исправить мировую несправедливость. |
| Пройти тест |
P.S.Влад,скомуніздила твій тест=)Соррі ^_^
Пишем коментарії,цікаво подивитись...
- Mood:
chipper
Rain,як завжди,тихо плаче в кутку і проклинає веселку..
Дура Емі лежить в гробу і посміхається..щось людяне вона подарувала мені..
Little Bitch пішла кудись гуляти,покинула мене.Пам'ятаю: махнула рукою і сказала :"Ти як була наївною,так і залишилась.Ти занад-то правильна,щоб жити добре в цьому світі..Ти старієш і ніхто не бачить тебе ,всі звертають увагу спочатку на твої фотографії..Єдине ,чим ти насправді можеш гордитись..Прощавай,я іду туди,де вічні вечірки,коктелі,лохи-хлопці і спокусливі дівчата,де яскраві вогні і нема місця для реальності..see ya!"
І лише насторожливо-спостерігаючий погляд тримає мене під прицілом..Сидить на своєму готичному троні,підперла рукою лице і кістлявими пальцями потирає підборіддя..Її погляд живий і яскравий,неначе чекає,доки я приповзу на колінах до її трону і буду благати допомоги..Леді DarkStar ,як дбайлива нянька,сидить і дивиться,як я бавлюсь самостійно в життя..Чекає,доки я впаду ,тоді вона підніме мене на ноги,обтряхне,заспокоїть і дасть печенько..а потім складе план помсти і вб'є любого супротивника,який мене образив..Справжня вовчиця..
- Location:багно
- Mood:
lazy - Music:попса
Тішить тільки те,що приїдеш ти і я знову забуду про час...
Тримаю зараз кулаки за свого друга,тільки щоб йому все вийшло!...Тоді б я повірила у справедливість і у здійснення мрій.Ну у здійснення мрій я вже вірю завдяки тобі...але все ж таки,хочеться,щоб все вийшло добре!...
Інколи стараєшся хоча б мінімально допогти комусь...Останні копійки віддала дредастому чуваку,інший грав на гітарі,а той збирав гроші.Було стидно давати тих пару копійок,але він сказав:"По нитці по світу"...і за моїх нещасних пару копійок я почула комплімент за дреди..всеодно приємно...компліменти треба вміти заслужити...Інколи допомагаю порадами комусь в Контакті і то краще стає,що ти хоть щось хороше можеш зробити...
Лінь стала моєю ще однією маскою,яку я одягаю,щоб втекти від щоденних обов"язків.Я живу,як кіт...і то не задоволена життям,вічна холерична недостача чогось...
Може просто невдячна...О_о
І нема мені прощення...
Сам собі допомогти я не можу.Треба сильну руку ,яка буде мене тримати на поводку і час від часу пускати погуляти і внушати мені,що я вільна і можу робити ,що хочу...Когось хитрішого за мене і мудрішого...Бо всі решта жаліють мене...а жаліти монстра не можна...
P.S. Те ,що я пишу не відноситься ні до кого особисто,мої хворі фантазії і вигаданий світ стосуються тільки мене,прошу не критикувати і не підпускати сумніви,що я когось ображаю чи обсуждаю тут...
Люди,події і емоції ,що описуються можуть бути взагалі або видуманими,або НЕ ПРО ВАС,або мої здогадки на майбутнє...Якщо ви бачите схожість з собою,то зробіть собі висновки,але це не означає,що це я вас мала на увазі...Це можуть бути абсолютно "ліві" люди,про яких я чула,або раз бачила,або просто вигадала...Дякую за увагу.Написала для майбутній можливих непорозумінь і для просвітлення інших...
Якщо ж інформація про вас,то повірте,тільки достовірна!=)...
- Location:нора
- Mood: apathetic
- Music:Moby
І щоб в добу було більше ,ніж 24 години...
І щоб наші можливості були необмежені...
І люди добріші...
Тоді би я цінувала життя і не мріяла про вічний сон...напевно.
Важко знайти вихід,якщо його не існує,лише уява домальовує можливий сюжет закінчення історії.Ось так я і читаю чужі думки...
Брудна вода нагадує какао з дитинства,яке я не любила...
Люблю спостерігати,як машини проїжджають через калюжі і створюють міні цунамі...
Нагадує море...=(
Ехххх,хотілось би жити в тій країні,де завжди сонце,тепло,світло і вода...і більше ніколи сюди не повертатись...
Набридли ті самі обличчя,ті самі розмови,ті самі долі...ті самі помилки...
Люди абсолютно не змінюються...всі такі ж наївні діти,які хочуть уваги і егоїстично рвуть це пошматоване життя...Плоскі,прозорі і легкі...побачиш і забудеш.
Мало хто може дійсно внести в безглузде життя промінь щастя,надії і сенсу для існування...
Всі люди егоїсти...і це доказано.Навіть віддають(ВКЛАДУЮТЬ),щоб потім забрати у більшому розмірі,як проценти в банку.Ті ж батьки,які кормлять тебе ,щоб потім кормив ти їх,ті ж самі стосунки,які дають,щоб таку ж віддачу і отримати,вірність і відповідальність,ті ж друзі,які всеодно рано чи пізно використають тебе для своєї вигоди...
А я там....де ельфи грають на арфі,море ніжно огортає мої ніжки,єдинороги катають срібноволосих дівчаток,гноми тацюють вальс з карликами,де веселки втікають від сонця у воду,де вітер ніколи не дує в лице і ніхто ніколи не плаче від болю...
А люди ше дивуються,чому у світі стільки наркоманів...
- Location:в калюжі по самі вуха
- Mood:
exhausted - Music:Psy trance
З часом люди зношуються і скидають маски.Питання кохання,дружби,довіри,щастя розвіюється одним словом,так само як і створюється...
Спочатку було слово...(с)
Інколи в тебе щось крутиться в голові,а ти не знаєш казати чи ні...І ось це слово вже в тебе на язиці,так швидко і страждально крутиться, і ти...не знаючи реакції людей,говориш це...а потім можливо жалієш...а можливо,просто твориш свою долю...
Бачиш...А ти казав,що ідеальних не існує...Існує,просто в кожного свій ідеал інший і з часом ідеали змінюються.
Що буде далі?Не хочу перебігати на червоне світло...Але знову мене мої передчуття лякають...
Інколи самій хочеться взяти поп-корн,сісти в м'ягеньке крісло,накрити ноги одіялом і дивитись серіал "Санта Барбара" на каналі DarkStar...
- Location:кріселко
- Mood:
cold - Music:Moby
Тимчасове прискорення в мозгах...і вічне "залипання"...
Так працює мій мозок...
Мене заперли ретро-фотки...шота в них є.Особливо чорно-білі.Треба буде собі нову фотосесію забацати в цьому стилі...Ці фотографії не такі вже пасмурні і застарілі,як здається.І я виходжу на фото в чорно-білому і сепії не погано...
Скачала картинки ретро-порно.На це спокійно без сміху дивитись неможливо=))))Але чомусь вони мене пруть.Може це через те,що там прекрасне поєднюється з потвоним...
А я прихильник такого "морального згвалтування"=)
Пару фоток закину для підняття настрою...
Вишуканість недосконалого.Краса потворного...
Ідеал...Час...мода...ретро.
- Location:ліжко
- Mood: calm
- Music:Сумна...
Хто встигає за часом,той встигає жити.
Хто ж спішить за ним,той ніколи не наздожене.
Хто ж сидить без діла,той ніколи його не скоротає...
Час любить пунктуальних...Мене ж він не любить...
Я вічно запізнююсь...
Сірий ...такий сизий колір окутав панету...
Не весело...
Тільки думка про тебе і наші майбутні і минулі пригоди гріють серце, і заставляють час від часу сама до себе посміхатись.
Ломаний ритм заставляє рухатись,думати,жити...
Сьогодні ,не зважаючи на погоду,я піду гуляти.Згадувати тебе під ломаний ритм в наушниках по пустим і моторошним вулицям Львова...по забитим маршруткам і теплим кафешкам...Всюди,де є ти...
- Location:Sweet home
- Mood:
loved - Music:DnB
Пробиваємо світло крізь пальці.
Малюємо смайли крейдою по клітинкам.
Співаємо разом з німою совою вночі.
Слухаємо байки віруючих бабусь...
Не лякайся...Я всього навсього чорт.Такий стандартний,з копитами і ріжками,такий собі сукуб...
Але чомусь я не їм енергії,а страждаю від своєї чистої душі...німої і чистої...паразитую лише на поганих людях або тих,хто пускає мене у свій світ.
Помітила,що все частіше,я якщо обіцяю,то не виконую,мені стає просто "впадло"...
Спочатку загорюсь бажанням,пообіцяю,сама думаю,як це б було класно зробити,а коли доходить до діла---то в мене пропадає інтерес.
Сама не люблю,коли обіцяють і не виконують,а помічаю,що через лінь, сама такою стаю...ганьба тобі,Алєкс...=(Нашо я себе критикую???Інколи треба бачити свої мінуси...і визнавати їх...і виправлятись...таке собі самоочищення від вірусів,як на компі...
Нема нічого ціннішого,ніж вміти насолоджуватись кожною миттю.Нема нічого кращого,ніж бути щасливим просто так,закривши очі на всі проблеми і нещастя,що навкруги.Нема нічого сильнішого,ніж чиста любов і щирі емоції...
Дякую,що приносиш у мій світ надію і любов...мені цього так бракувало...
Я ніколи не забуду...Можливо в мене погана пам'ять,але серце має таку функцію,як запис емоцій і переживань...цього забути я не зможу.
Я все більше і більше відвикаю від зла і своєї повелительки...не можу сказати,що я повноцінно задоволена(людині завжди мало),але цей стан мене теж влаштовує...Хоча б я стала більше посміхатись і простіше дивитись на речі...
Хоча інколи сумую за своєю готичною меланхолією,депресією і своїм темним надхненням...Мене навіть пре,коли цей стан приходить...навіть в ньому я шукаю свої переваги=)
- Location:ліжечко
- Mood:
melancholy - Music:тиша
І все таки я писеміст...
Я не можу,коли в мене все добре..в мене пропадає надхнення і егоїстичне жаління себе...
Ненавиджу ,коли мої мрії збуваються...Таке відчуття пустоти.Потім думаєш :"А нашо я то замовляв?а чи мені то треба?а шо з тим робити?а як тим користуватись?а шо буде далі?а шо тепер загадати?а шо можна і в космос полетіти?"...
Ненавиджу ,коли всі посміхаються...це так насторожує,неначе "чекай чекай,скоро чорна полоса про себе нагадає"...ненавиджу "затишшя перед бурьою",ненавиджу очікування найгіршого....і розбиті ілюзії щастя...
Мені важко від чогось залежати,а від таких щасливих моментів я швидко стаю залежною.
А потім відвикати,привчатись,пристосовуватись...а
Я сама не знаю,що хочу...
Шарю,що все так не буде...і боюсь...хоча інколи мені стає просто всеодно.Мені до того не звикати,за своє дибільне існування я звикла швидко ставати на ноги і іти далі,навіть співчуття і жалю не проявляти.Але ось інших якось шкода...вічно моя срана толерантність не дає мені жити.Вічно ставлю себе на місце інших і жалію...
А хто мене пожаліє?Хто мене зрозуміє?Хто зуміє витримати мої примхи і перепади настрою....?
Віддаєш світло,а взамін нагнітаюча буря сарказму,заздрості і підступності.
Час не повернути,казки не придумати...лише обломки юних сердець,які швидко забувають,але вічно кровоточать...болять,відчуття ніколи не відпустить.Згадуєш обіцянки,обличчя,фрагменти з життя,погляди,згадуєш образи,сльози,ненависть,пристрасть і хочеться кричати!....
Невже невинна принцесса створена для кохання зуміла стільки пережити і забути?!...
Пам'ять покидає мене....відчуття навпаки загострюються.
Ліпиш то своє сране щастя,а воно всеодно не тримається ,бо з гавна ліпиться...
Здається все ідеально і всеодно трошечки не так.Замахало ...Неідеальність,відчуття вічної недостачі і мої занад-то високі стандарти,примхи...я можу бути повністью щасливою тільки в ідеальних умовах.І змиритись з мінусами я можу фізично(принцип садо-мазо)а ось морально---ні...
Ідеал прагне до ідеалу.
Туман...жовті ліхтарі,як сумні очі монстра з аніме казки, дивляться в моє вікно.
Руки-дерева тягнуться ,щоб мене приспати...а я не сплю...я захищена.Я в хатці,бє бє!*показую язика вуличним монстрам*.
Люди повимирали...залишили страх і надію після себе...тупі істоти,такі ,як і я...беззахисні і невинні.Покликання страждати...Бог нас любить...
Я відчуваю енергію всередині ,відчуваю захист,бар'єр,який не підпускає до мене зло...тому я не боюсь.
А ось за інших так...страх втратити рідних і знайомих---жахливий.Навіть більше,ніж себе...
Помреш ти ну і шо?Там теж непогано, можливо краще,ніж тут...а ось жити на цій одинокій землі без рідної частинки---от це вже халепа.Відчуваєш себе неповноцінно і самотньо...
Не бажаю нікому втрачати близьких....Пам'ятаю, пару років тому здохла Леді(моя собачка),то я до сих пір без сліз не можу її згадувати...а я вже мовчу ,якщо станеться шось з близькими...От тобі і залежність,от тобі і прив'язаність...
В мене є один знайомий...До сих пір вважаю його на рівні з собою по розуму,але розуми і погляди у нас трошки відрізняються...Він прагне усамітнення.Він ні до кого не прив'язується,боїться втрачати.Цим він показує свою боягузливість,але і цим забезпечує собі цілі нерви і запаси часу для регенерації...Він керується інстинктами і найбільше його приваблює пристрасть.Я ж тяжію більше до чистого вічного романтичного кохання...Він давно зрозумів,що вічного нічого нема і даром часу не гає на рожеві ілюзії...в той самий час страждає від самотності і від того,що ніхто його не розуміє...а якщо і розуміє,то він не може його впустити у свій світ,бо боїться знов приберати лайно за "гостями"...
Він боїться,що закохавшись,в нього засне живий розум і він не помітить,що він знову залишився в дурнях.Адже практика своє показала.Життя всім гадить в молодості...
Він втікає від справжніх почуттів,селить в своїй душі наіграні емоції і почуття лише заради своєї користі.Його не тримає ні сім'я,ні робота,ні друзі,ні дівчата...він сам по собі,адже найкраще--це довіряти самому собі.Але він не розуміє...Що живем ми вже і зараз і що лише чисте любляче відкрите серце перемагає любе зло.Адже в цьому є сенс і варто заради цього втратити все,щоб зрозуміти.Тінь і зло ще ніколи не давали людям повноцінного щастя...тієї нірвани,того справжнього,від якого хочеться кричати,плакати і сміятись водночас.
Рветься світло крізь темний ліс,темну клітку...а він...тримає,не відпускає.Але прийде час і хтось так швидко випустить це світло на волю,що він навіть не помітить...Цікаво,яким тоді буде він?...як зміниться?...впевнена,що він мені про це розкаже...
Чому я його згадала?...Бо інколи бачу велику схожість з ним і лякаюсь сама себе...
Я не хочу повертатись в той час,коли тінь і зло були моїми радниками ,коли за моє серце люди вмирали і страждали,коли я створювала бар'єр через який ніхто не міг пробитись.Боюсь той час,коли я стаю холодною і безжалісною,коли ілюзії залишаються у моїх снах і уяві,а жорстока реальність зжимає серце і видавлює кришталеві сльози....
Ера Снігової Королеви повинна померти...DarkStar повинна нарешті мене покинути...
Маленька Герда хоче любити...Щиро ,вірно і назавжди...
- Location:ліжечко
- Mood: calm
- Music:Moby <3
Ох,давно мене тут не було...
Стільки пережити і побачити,відчути і дізнатись,що і часу сидіти тут не було...
Люди закрились масками,закрились марлевими пов'язками від страху і недовіри...
Те саме,що іти на полювання на кабана з вилкою=)наївні...
Про вірус і грип вже стільки говорили ,що я навіть не хочу нічого казати.Набридло слухати про невідомі віруси і відчувати себе штучно в фільмі жахів.Я не підпускаю до себе зло,воно десь там,обходить мене стороною,бо я розквітла...ожила....і мені не страшна ні хвороба,ні смерть...
Якщо сильно чогось прагнеш--то обов'язково це будеш мати,головне точно знати ,що саме ти хочеш,щоб потім не шкодувати.
Ти став реальністью,як прекрасний сон і на деякий час я знов проснулась,щоб потім знов заснути...разом...
Відчувати цілісність і не помічати банальні речі і страхи інших...
Реклама усюди...засліпила очі і бажання.
Я ж відкрила очі завдяки тобі і зародились крила,які летять кудись далеко,там де тепло і затишно...до тебе....
Нехай казка не обривається...нехай триває вічно...будь ласка.
- Location:дім
- Mood:
creative - Music:Moby <3
Завтра...
Час чекання,нетерпіння і переживання.
Стільки зусиль,щоб нарешті мати те чого хотів і на що заслуговуєш.
Я бачу картину зустрічі перед очима і мені починає калататись серце,трясуться руки і ноги,а в животі метелики розривають із середини мою плоть.
Я напевно так при поступленні в універ не переживала,як зараз...
Я уявляю,як ти зараз їдеш в поїзді,думаєш про мене,уявляєш,як переживаєш і чекаєш...
Я помираю від цікавості поскорше тебе побачити і поскорше минути бар'єр страху і переживання,і нарешті почати період щастя і відпочинку...
І ніхто нехай не заважає нашому щастю...
Ми так подібні....і водночас настільки різні...Ми будемо найкращою парою в світі,нехай всі беруть приклад і заздрять...
Я вірю,що ти допоможеш мені позбутись страху і даш мені те,чого ніхто не міг дати...
І так нехай буде до кінця...
Моє серце страждало,його рвали кляті суки,як хотіли,мене заморожували,мене примушували танути,мене примушували робити те,чого я не хотіла ...
Більше цього не буде...
Тепер ти мій лікар,моя скринька,де я покладу своє і твоє серце, і закрию назавжди ключем...Мій скарб...
Лише не слухати негативу і не підпускати дурних думок...
Наша хвиля: ПОЗИТИВ !!!^____^
- Location:країна метеликів
- Mood: ecstatic
- Music:все підряд
Ніколи не відчувала такої невпевненості в собі...
Здавалось,все ніби є,головне щоб це пригодилось і могли оцінити інші...
А тепер,щоб не робив і не казав,відчуваєш страх,що щось може поламатись і піти не так.І лише перевірки рятують ситуацію.Щось на зразок:"Якщо зараз напише,то все ок...Якщо зараз вибачиться,то я не зверну увагу на мінуси...Якщо скаже чесно,то я не буду злитись"...Це стосується не тільки в стосунках,це відноситься до загального світу,який підсуває тобі випробування...
Кожна струна змінює пісню.Кожна нота будує її.Всі пальці ,рано чи пізно,стираються до крові,лише щоб вийшла гарна пісня і без помилок її виконати...Це як Кохання.
Кожна людина грає на своєму інструменті...але ще їй або допомагає або заважає грати інша...І якщо пісня виходить мелодичною і без помилок--зал аплодує стоячи!
Тут головне підготуватись і все продумати...
І ви виходите разом,тримаючись за руку,якою тільки що створювали свою мелодію,і кланяєтесь вдячному залу,щасливі і стомлені....
Ну що ж,починаємо наш концерт...Постаратись прийдеться обом...
- Location:сцена життя
- Mood: creative
- Music:Попса
Щось пішло не так.Я це відчуваю...
Якось всі нараз події допомогли мені зрозуміти багато речей і людей...
Я бачу їх наскрізь,я бачу їх тактику хитрості,розгадую їх плани і мрії...бачу симпатії і підсвідомі зради,бачу конкренцію і риси характеру...
Роль Спостерігача світу,самотнього і ніким не розгаданого...
Тягнешся до тої гармонії і знань,а натомість одні розчарування...Особливо ,коли досягаєш вищий рівень.
Насправді...відчуваєш якийсь перелом і наплив мудрості у вени...Гострий кут Долі,який знову розгалужився і побіг змійками-деревами в різні боки...Ти зробив свій вибір.І ти ніколи не дізнаєшся,щоб сталось,якби ти вибрав інший варіант...
А я інколи знаю і бачу....на жаль,це часто буває запізно...
І головне ,не падати у відчай і гордо піднявшись з колін,прямувати обраним шляхом вперед...Доля ще не раз поставить тебе ребром до питання,все ще попереду...Страх невідомого і заплутаного окутав внутрішню пустоту ,ідеш по лісі,не знаючи дороги.Губишся,блукаєш,знову і знову проходиш ту саму стежку,хитруєш,спостерігаєш,виживаєш...Ж
- Location:Не дома
- Mood:
confused - Music:тиша
Біль ...
Важко контролювати поріг болю,все цікавіше і цікавіше до якої межі тортур ти дійдеш--і відповідь: нескінченна межа...До болі можна звикнути,від неї навіть можна в деякій мірі відчувати кайф,але це вже для тих,хто вміє контролювати силу думки і свого стану.
Роблю собі велике і складне татуювання,може на вигляд здається,що то небагато і не так вже і боляче,але то дійсно складно терпіти.Відчуття таке,як в тобі під шкіру вонзається 10 голок за секунду,ніби тобі слоями зрізають шкіру...Інколи звикаєш і нормально терпиш,а інколи,в болючих місцях--це просто реально треба мати силу волі...
Важка психологічна нагрузка,нова обстановка і по-новому проходять дні,мене з одного боку це радує,хоча б шось відчуваю і роблю таке,що не кожного дня таке побачиш і відчуєш,але хочеться поскорше доробити татуювання,дреди,привести себе в порядок,сходити нарешті в той засраний універ,найти нормальну дешеву хату поблище до центру і заснути на твоєму плечі...Плани Наполеона за 4 дня мушу хоча б більше половину зробити...Ненавиджу так інтенсивно готуватись до якоїсь події і вічно підписуюсь на якісь жертви і тортури заради свята для інших...та й для себе напевно...
Мені страшно...чим ближче день нашої зустрічі,тим більше я починаю виснажуватись і боятись...А якщо я роблю це все даром?!А якщо я тобі така не сподобаюсь?То всі мої тортури і витрачений час та гроші були марно згаяні?!...А якщо ми не підійдем один одному,що тоді мені робити?!Знову зашивати серце і заспокоювати себе"все пройде,час лікує,ти ще зустрінеш свого принца"....Ні.....Нехай ти вже будеш останнім моїм взаїмним коханням,нехай не існує серед нас болі,страху,ненависті,злості,зради,ревно
Сонце,дай нам силу і пристрасть ,щоб триматись до кінця разом...
Завтра знов продовження тортур у вигляді татуювання і дредів,знову психологічна давка і брак часу...Ще добавилась афігенно "позитивна" погода...Вибиваюсь із сил...вірю,що і ти теж...Але щоб отримати щось краще і більше,треба пройти всі 9 кіл пекла,треба вистояти і вірити в себе і в НАС,тоді ми будем щасливі.Чомусь того щастя просто так ніхто не дає...
Скучила за тобою...
Болить спина ... і мозги теж...
- Location:дома
- Mood: exhausted
- Music:тишина
Залишилось так мало.Хвилювання кипить разом з часом,який невпинно тікає.Я нічого не встигаю,мені вічно не вистачає часу...
Я біжу за кроликом по країні чудес,вічно якісь пригоди на шляху і космічні герої...
Інколи ти починаєш розуміти,що люди вичерпуються і стають тобі не цікавими.Це дуже егоїстично і неправильно,але так воно є...Мені вистачає одного-два недоліка,помилки і в мене автоматично пропадає інтерес до людини.Так боюсь,щоб це не сталось в нашому випадку.Це як терези---якщо влаштувати баланс в стосунках і час від часу переважувати то в одну,то в іншу сторону,то все буде чесно і рівно...а якщо хтось тягне на низ,а хтось вічно сидить наверху---то тоді це погано...
Інколи мені кажуть,що я думаю тільки про себе...хммм..мені здається це просто ше одна психологічна уловка,щоб на людину звернули увагу,щоб пожаліли і спустились зі свого рівня заради неї.Це великі жертви і інколи вони недоречні,бо приходить розчарування і ти залишаєшся лохом...а та людина,заради якої ти опустила крила,стає пафосно-наглим створінням і плює на тебе згори...Називається пригнись,щоб я могла через тебе перелізти на твоє місце...
Таких людей я знала,знаю і ше буду бачити багато..від того нікуди не дінешся.І стоїть питання:Як таких людей розрізнити? І коли вчасно показати хто є хто...
Це боротьба,конкуренція,показ себе і боязнь впасти лицем в лайно...
Завжди і всі тягнуться до тих,хто є кращий,гарніший,розумніший,багатший за нього.Хочеться і самому на фоні зірки відчути тепло проміння...Але згодом ти починаєш розуміти,що зірка тебе затьмарює і ніхто не бачить твоїх яскравих очей.Тут починається заздрість....Оооо!З цією штукою я бачилась не раз...і саме головне,що я практично нікому не заздрила,лише по мєлочях,які не грали ролі в агресії до людини...а ось в мене дар бачити "зелену змію" в очах супротивників...
Я не розумію чого??О_о
Адже всім дано руці,нозі,мозги...в кожного своя доля і якби ти не старався,ти всеодно не станеш тією людиною.Та й не варто!...Стань оригінальним і люди потягнуться до тебе,як зомбі за мозгами...
Ревність...Через неї більшість сварок не лише у закоханих парочках,але і в стосунках з ближніми...Люди ревнують тебе,ніби ти їх річ і вони так нещасні,коли розуміють,що ти не під їхньою владою.
"Я выбераю свободу,свобода выберает меня!"(##### (с))
Людина ніколи не хотіла сидіти на прив'язі і охороняти будку.Вона завжди прагнула свободи,як і всі живі створіння на планеті.Тому я за демократію,адже нав'язування своїх ідей і сліпе наслідування---це лише зомбування і підкорювання собі рабів...Це можна зустріти в політиці,в музиці,в релігійних поглядах,в стосунках...
Свобода має бути у всьому....але неварто плутати свободу з розбещенням...
Не можу зрозуміти тих людей,які думають,що якщо свобода,то зразу треба напитись,накуритись,наколотись,обригатис
А ще бігати голяком і верещати ,як недорізаний...
Всьому має бути своя міра,хоча в кожного вона своя,головне не заважати свободам інших...
Подобається бігати голяком?Їдь в ліс і там злийся з природою,відчуй себе Мауглі,або дома в себе перед зеркалом повторюй собі доки не всохне язик,який ти сексі і шмексі!!...
Подобається верещати?...Стань під колонкою на рок концерті і кричи,доки не перекричиш музикантів на сцені...
Подобається накурюватись чи напиватись?То накурись десь на хаті без батьків і торчи собі під якийсь ужастік чи комедію...або напийся в якомусь дорогому кафе,щоб тобі потім охоронці викликали таксі і посадили в машину...або бери з собою тверезого друга,який завжди радий допомогти...
Варіантів є купа....і лише нерозвинута макака,яка застрягла в процесі еволюції,буде робити все,щоб на неї була вся увага завжди і всюди...при чому негативна...
- Location:Дома в Аски
- Mood:
busy - Music:Тишина,бо батьки сплять
Ха!!!
Україна взула Англію-- 1: 0
Класне відчуття переживання і адреналіну в центрі під дощем з активними вболівальниками!...Обожнюю ,коли грає збірна України!
Людей зібралось більше,ніж на виступ будь-кого іншого.Стільки енергії,вболівання і крику ніде не почуєш,як на футболі...
З дитинства люблю футбол,сама грала в дворі,пам'ятаю, була єдиною дівчиною,яка бігала за м'ячем і забивала самі класні пенальті...А тепер...щоб мені пробігти стадіон треба 5 зупинок...мінімум.
Хоч Англія мене теж пре і не лише футбольним клубом,але на цей раз аж гордість за українців піднялась...
Молодці...
Хочу ше!!!=)
Лише ніколи не розуміла ідей хуліганів(жорстоких вболівальників),які починають бити і приставати до людей,які абсолютно до футболу не мають відношення...може мені і не дано зрозуміти ідеї "крутих пацанів в білих тапках",але я і не хочу розуміти,бо всеодно не підтримую...
Я люблю футбол і комусь нав'язувати свої погляди---це тупо...
Люди в таких купках стають стадом,керуються інстинктом,не думаючи про наслідки...
А сильний адреналін і агресія від футболу лише ще більше підсилюють тупизну і жорстокість...Мужики...я їх ніколи не зрозумію...
- Location:ліжечко
- Mood: okay
- Music:Попса
По венам пробігали мурашки,шукали вихід з мого тіла.
Наївні...вони тепер назавжди в мені.
Занад-то багато розчарування і масок.Я стомилась...
Лише мурашки заставляють мене посміхатись,лоскочуть моє тіло...
Можливо це лише початок великого кінця...
Заросло вологим мохом,охоряють демони-велетні,доступ закритий...
Лише вгадай пароль до серця мого і я віддам усе заради тебе...
Хочу нове тату,лише питання,що краще: віддати 750 грн.за тату чи відкласти і потратити на більш потрібну річ?...Шкода,що так тепер все дорого і є багато бажань,задуму,а грошей мінімум...
Але я так хочу це татуювання....тепер в мене на тілі всі улюблені знаки:зірки,біо-хазард і черепок буде=)....
Час так швидко проходить...Наближається день нашої зустрічі,я все більше і більше переживаю,боюсь і чекаю...
Мені завжди всього мало...
Я егоїстка...соррі....
- Location:дома
- Mood: busy
- Music:Попса
Стогін машин.Боюсь втратити контроль над собою...
Здається,вже пізно,але це неважливо,мені тупо пох*й і я рада цьому...
Лише ти...лише ти...лише ти...
Ти думаєш,все так просто буде?!...Я так боюсь того майбутнього і так прагну.
Чекаю,надіюсь,люблю...
П'яна дівчинка малювала веселку на асфальті своєю блювотою,
вона здавалась такою беззахисною і ніжною...
Мікса-денс в самоті перед зеркалом в голому вигляді...Я так люблю своє збочено-сексуальне тіло в темних відтінках...Кінчаю...це погано?!О_о
А тобі би хотілось його?...доторкнутись до соска і відлетіти в рай...на 10 секунд?...
Путівка в рай...шкода ,що так мало...завжди хорошого мало і рідко...суко((...
А поки що малюй веселку і уявляй гномів на центральній лавці...
Втікай від кута зору і прямоти думок...біжи!...
Ха!...ти боїшся рагулів?Грубу фізичну силу?Її бояться всі,але ствол все вирішує під вчорашню траву...розстріляла б усіх рогатих...ацтойніки....
Сіра бикота,примітивні мозги,зацікавлені варвАри,ходячі трупи.....*стругаю веселкою*Тошнить від вас...ненавиджу...не поважаю,зневажаю...здохніть нарешті в 2012 ...я буду рада з вами нарешті покінчити з тою фігньою під назваю "життя"...
Боженька,якщо Ти є в тому конченому житті,то зроби так,щоб ми всі поскорше здохли і прокинулись в затишному раю,де літають пегаси і ельфи,і всім так легко і добре...де не треба їсти,пити,заробляти гроші,вбивати,насилувати,брехати,лицемір
А ви кажете наркотики ---це зло...дибіли....
Здохніть бля....Примітивні мозги...ви мене харите!....
Я замахалась жити у світі ,придуманому не мною...Мене захарили ацтойнікі і педанти,мене нервують злобні побожні тварі і бездушевні лицеміри...Мене харить віра в Ісуса,людини,яка не просила Йому поклонятись,мене харить Сатана,якому напротивагу поклоняються тільки тому що вони зневірились в те,чого нема...сука,ви такі тупі і примітивні,що моя веселка вже пре з мене з 2 боків...
Мене вже болить...Я виригала свій шлунок...свої кишки...виплюнула свої легені і засушила свої мозги,тільки щоб не бачити і не помічати вас....я так стомилась в ЩОСЬ і КОГОСЬ вірити,що я вже в нікого і ні в що не вірю...Довели...
Я бачу вас наскрізь і бачу картину,як я малюю вашими мозгами пейзаж на своєму задньому дворі...Бачу кров,кишки і мозги...мене рубає не по-дєтскі...Я змучилась від всього.Я не можу стільки терпіти,з самого дитинства,ще коли робили інтриги ляльками Барбі,я шарила,що той світ придуманий не для мене,що люди підорасти і я фея....
Мені завжди було хрєново ...не від фізичних обставин(я люблю фізичну біль в мірі),а морально...мене завжди мучив цей світ і це небо.Я хотіла знати більше,а мої курячі 3 проценти не давали моєму мозку розвинутись хоча б на відсоток більше...
Суко,ненавиджу свої можливості і своє сприйняття,яке абсолютно не відповідне...
Не люблю примітивних лицемірів і нахально-наглих тварин зі своїми "взгядами на жизнь"...Бльо, в мене істерика...я вас так ненавиджу...Стільки ненависті в такому чистому серці....
Перетворили мене на тихого монстра,який жує себе з середини...
Боюся,що одного разу я не витримаю..і ні з того ,ні з сього покінчу з цим дибільним існуванням,навіть нікого не пошкодувавши...ось так гордо,пафосно і егоїстично...
Відправлю себе в рай,на канікули без дозволу Всевишнього Бацька...
Ненавиджу дибільне стадо людей,які мекають ,бекають і ідуть за стадом,ненавиджу самих розумних пару людей,які управляють цим світом на брехні і затуманенні,не підпускають до свого трону,ненавиджу систему,меланхолію і свої фізичні здібності,які годяться тільки ,щоб носити сумку з косметичною і сигаретами...
Пожалійте мене...може це мені допоможе?!Убіть,воровать,ізнасіловать!*** Дівчинка гралась в пісочниці...зривала листочки з куща---це були її гроші,пасочки--їжа,яка продавалась,інші діти---раби.Вона вже тоді знала,що легко не буде.Що листочки заміняться справжніми грошима,пасочки справжнім хлібом,а діти...як були рабами,так і залишились...***
- Location:жопа
- Mood: angry
- Music:Земфира
Profile
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif)
alex_dark_star- alex_dark_star
Syndicate
